Для учнів 7 класу

ЧИТАЙТЕ, БУДЬ ЛАСКА, І ПАМ'ЯТАЙТЕ... 

Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу - це джерела мудрості. Книга - бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість - велика.

 («Повість минулих літ»).

ЛІТЕРАТУРА  НА  ЛІТНІ  КАНІКУЛИ

• Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ. «Сто тисяч»
• Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ. «Дорогою ціною»
• Олександр ДОВЖЕНКО. «Ніч перед боєм»
• Ніна БІЧУЯ. «Шпага Славка Беркути»
• Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало»
• Юрій Винничук. «Місце для дракона»
• Валентин ЧЕМЕРИС. «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»

ЛЮБОВ ПОНОМАРЕНКО

"ГЕР ПЕРЕМОЖЕНИЙ"

Коротко про письменницю

Народилася Любов Петрівна Пономаренко 25 травня 1955 року в сім'ї сільських учителів на хуторі Сергушки Срібнянського району Чернігівської області.

«Гудуть стовбурами, гомонять... ліси Чернігівщини. Цвітуть узгір'я і солодко пахнуть, губляться у травах то­ненькі бурчаки¹. В такому лісі на пагорбі сховався хутірець всього на дванадцять хат... Он у тій, що скраю, біля дуплистої яблуні, живу я. Мені вже чотири роки — я смагляве дівчисько у барвистій спідниці. Колись на цій яблуні висіла моя колиска, і я засинала під шум дубів і осик...» — таким у спогадах української письменниці Любові Пономаренко постає її ма­ленька батьківщина, де минули перші п'ять років життя.

Батько дівчинки, Петро Йосипович Пономаренко, викла­дав математику, а мати, Мотря Пилипівна, біологію та хімію. Школа знаходилася в Іванівцях, за шість-сім кілометрів від Сергушків. Цей шлях щодня долали пішки і вчителі, й учні. У холодну пору року, коли шлях ставав надто небезпечним, учні початкових класів протягом тижня жили при школі в ма­ленькій хатині, а в неділю поверталися на хутір. Маленькі хуторяни мали нагоду почуватися єдиним цілим із природою. «Палахкотів червоно глід, черенями слалися золотисті опень­ки, терпкі кислички падали в бурчак і пахли. Ми збирали ті кислички, приносили додому. Матері висипали їх у погребі на картоплю. Лютою зимою хутірські приносили ті диво-яблучка до школи. Розімлівши в теплому класі, вони солодко пахли, і сільські дітлахи давали за них хутірським печену картоп­лю, вишкварки й навіть пряники»,— згадувала письменниця.

Маленька Люба любила ліс в усі пори року й дня. Мандри лісовими гущавинами, коли листя лоскотало ноги, а птахи торкалися обличчя, перетворювали буденний день на сонячну казку, та й ніч — теж на казку, але набагато таємничішу. «Найдивніший ліс уночі. Треба лише тихенько встати, щоб ніхто не почув. Вийти в сіни, взяти ліхтар, спуститися з пагорба. Ліс, ліс, ліс... Там шугне зайчик, там дика кізка зіб'є росу з горішини. Іти треба обережно — можна наступити на гриб і послизнутися. Місяць пробиває холодне світло на рося­ну траву, на зірочки білих квітів...»,— напише згодом Любов Пономаренко.

Перша розлука — розлука з рідним хутором — виявилася для вразливої дівчинки дуже тяжкою: «Пам'ятаю, я прощалася з кожним деревом, з бурчаком, з горою. Я плакала, хоча не розуміла, чому вперше в житті мені так незатишно і так боляче*.

Вірші Люба почала писати дуже рано. З дванадцяти років друкувалася в районній газеті, в шістнадцять стала учасницею республіканської наради обдарованих школярів у Києві. Перші публікації віршів з'явилися в журналі «Дніпро» та письменницькій газеті «Літературна Україна». Закінчивши середню школу, сімнадцятилітня Люба Пономаренко успішно витримала вступні іспити до Ніжинського педінституту імені Миколи Гоголя. Вчилася охоче, а здобувши диплом, працюва­ла вчителем української мови та літератури в рідних Іванівцях, згодом — журналістом у газеті «Сріблянщина». У літературу Любов Пономаренко входила як поет. Про Любов Пономаренко як цікавого й перспективного прозаїка заявила її перша книга «Тільки світу» (1984). Згодом, у 1999 році, ви­йшла наступна збірка оповідань — «Дерево облич». Саме із цієї книги ви вивчатимете твір «Гер переможений». Написаний він на основі справжніх фактів, адже в місті Гребінка, де довгий час активно діяла літстудія «Євгенова світлиця», яку вела Любов Пономаренко, чимало будинків після війни побудували полонені, колишні німецькі солдати. До речі, місто Гребінка назване в честь українського класика Євгена Гребінки, який тут народився майже два століття тому.

За численні газетні й журнальні публікації Любов Понома­ренко отримала премію «Благовіст» і обласну премію імені Панаса Мирного, а за книгу «Дерево облич» — премію імені Олеся Гончара. У 2004 році побачила світ книга «Ніч у кав'ярні самотніх душ», а наступного року — «Портрет жінки у профіль з рушницею». У своїй творчості Любов Пономаренко сповідує життєву правду й красу. Своїми вчителями вважає українських класиків, але найбільше мистецьким вмінням, як твердить сама авторка, вона зобов'язана Анатолію Дімарову та Володимирові Дрозду.

Нині Любов Петрівна живе в містечку Гребінка, є власним кореспондентом газети «Зоря Полтавщини», багато творчо працює в галузі художньої літератури, тому найближчим ча­сом можемо сподіватися як нових публікацій в часописах, так і нових книг.

ЗАПИТАННЯ

1. Що найбільше вразило, коли ти познайомився із життям і творчістю Л. Пономаренко?
2. Як ти розумієш слова: "У своїй творчості Любов Пономаренко сповідує життєву правду й красу". 
3. Назви три риси характеру, найбільш притаманні 
Л. Пономаренко.
4. Що, на твою думку, формувало світогляд  
Л. Пономаренко?

Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. Україна в цифрах

МИНУЛЕ, ЯКЕ НЕ МОЖНА ЗАБУВАТИ

Смерч війни, руйнувань і смерті пронісся над українською землею двічі — під час її оборони та переможного визвольного наступу. Протяжність фронтів тут досягла 800 кілометрів, де ворог концентрував значні сили.

Перебазування з України на схід майже 550 підприємств, майна тисяч колгоспів і радгоспів, МТС, багатьох наукових і навчальних закладів, культурних та історичних цінностей, евакуація 3,5 мільйона її жителів, передусім кваліфікованих робітників та спеціалістів, науково-технічної і творчої інтелігенції, значною мірою сприяли формуванню там основної індустріальної бази фронту. Це безпрецедентне в світовій практиці явище. Як і героїчна епопея відбудови й відродження України. Це була нелегка і непроста справа. Якщо на Радянський Союз припадав 41% втрат, понесених воюючими країнами за весь період другої світової війни, то на Україну — 42% загальносоюзних втрат. Жодна з держав, включаючи Німеччину, Польщу або Росію, не зазнала руйнувань такого масштабу.

Кожний сьомий з тих майже 60-ти мільйонів, яких забрала друга світова війна, — наш співвітчизник. Протягом 1941-1945 рр. Україна втратила 3898457 осіб цивільного населення і ще 2244000 — вивезено до Німеччини. Міське населення України за період окупації скоротилося на 45%. В окупованих районах України збереглося в середньому лише 17% робітників. Республіка дала армії і флоту понад 7 мільйонів воїнів. Кожен другий з них поліг на фронтах, а кожен другий з тих, хто залишився у живих, повернувся додому інвалідом. На тимчасово окупованій території України фашисти зруйнували та спалили 714 міст і селищ та понад 28 тисяч сіл, позбавивши притулку близько 10 мільйонів чоловік. Вони вивели з ладу 16150 промислових підприємств, де працювали 2,3 мільйона робітників, зруйнували понад 2 мільйони будинків, більш ніж 540 тисяч підсобних приміщень; знищили чи вивезли до Німеччини 127,8 тисяч електромоторів, 781,6 тисяч металорізальних верстатів, 4445 одиниць борошномельного та 1828 — круп’яного обладнання, 350 комплектів апаратури цукрової промисловості.

Було зруйновано багато тисяч кілометрів магістральних залізних доріг, 1916 будівель залізничних станцій, 14 тисяч поштово-телеграфних установ. Окупанти пограбували та розорили 27725 колгоспів, 1227 машинно-тракторних станцій, 873 радгоспів, 18 тисяч лікувальних установ, 32930 шкіл, технікумів, вузів та науково-дослідних інститутів, 19200 бібліотек. Призвели до непридатності або вивезли до Німеччини 56128 тракторів та 24128 комбайнів.

Тільки прямі збитки, заподіяні окупантами народному господарству України, не рахуючи втрат від припинення виробництва в промисловості та сільському господарстві республіки, склали 285 мільярдів рублів. Ця сума в 5 разів перевищує витрати УРСР на будівництво нових заводів, фабрик, залізних доріг, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС та інших державних підприємств за три довоєнні п’ятилітки, разом узяті.

Гітлерівське «господарювання» обійшлося Україні в 1 трильйон рублів у цінах 1941 р.

            "ГЕР ПЕРЕМОЖЕНИЙ"

ЗАВДАННЯ

• СКЛАСТИ СЕНКАН "ВІЙНА"
• НАПИСАТИ ТІВР-РОЗДУМ "ЧИ ЗМІГ БИ Я ПРОБАЧИТИ ВОРОГА, ЩО ВОЮВАВ ПРОТИ МОГО НАРОДУ"

Фільм "Захар Беркут"

Дивитися тут https://www.youtube.com/watch?v=nPDI00MbMpw

Контрольна робота № 1                           

               Із пісенних скарбів, коломийки, І. Франко

 «Захар Беркут»

І варіант

І рівень

1.До якої групи належать козацькі пісні:   (1б.)

А) календарно – обрядові пісні

Б) соціально-побутові пісні

В ) історичні пісні 

2. Кілька коломийок, об’єднаних спільною темою, називаються: (1б.)
А) плетенкою

Б) в’язанкою
В ) жмутком 

3. Визначте жанр твору І. Франка «Захар Беркут»: (1б.

)А) соціально-побутова повість;

Б)історична повість;

В ) історичний роман 

ІІ рівень

1.  Що таке соціально – побутові пісні? (1б.) 

2. Встановіть відповідність: (1б.)

А) «Ой на горі та женці жнуть»                             1) козацька пісня

Б)«Дозвілля молоді»                                                2) чумацька пісня

В ) «Ой у степу криниченька»                               3) коломийка

3. Встановіть відповідність: (1б.)

А)    «Гомін, гомін по діброві,       

          Туман поле покриває,     

          Мати сина проганя…»                                                       1)  гіпербола
 Б)   «Посеpединi пан хоpунжий.        

          Пiд ним кониченько, пiд ним воpоненький     

          Сильне-дужий!»                                                                          2) епітет
 В ) «Хоч би всі зорі впали й писарями стали,  

        Ще би наших співаночок не переписали»                             3)  паралелізм 

ІІІ рівень

1. Порівняйте козацькі і чумацькі пісні. (1,5б.)

2. Яка роль діалектів у творі І Франка «Захар Беркут»?(1,5б.) 

ІV рівень
Напишіть невеликий твір-роздум «Проблема вибору людини у творі І. Франка «Захар Беркут» (3б.)

Контрольна робота № 1                         

               Із пісенних скарбів, коломийки, І. Франко

 «Захар Беркут»

ІІ варіант

І рівень
1 До якої групи належать чумацькі пісні: (1б.)
А) історичні пісні
Б) календарно – обрядові пісні
В ) соціально-побутові пісні 

2.Коломийка складається : (1б.)
А) з двох 14-складових рядків
Б) з трьох 14-складових рядків
В ) з двох 16-складових рядків

 3.У творі І. Франка «Захар Беркут» йдеться про події: (1б.)
А)  1241 року
Б) 1648 року
В )  1240 року

 ІІ рівень
1.  Що таке пафос? (1б.)
 2. Встановіть відповідність: (1б.)

А) «Гомін, гомін по діброві»;                                      1) козацька пісня
Б) «Жартівливі»                                                            2) чумацька пісня
В ) «Ой у степу криниченька»                                    3) коломийка

3. Встановіть відповідність: (1б.)

А)  «Змиють, мати, дрібні дощі,      

        А розчешуть густі терни                                                   1) гіпербола

Б)    «Ой коби ми, подружечки, голосочки склали, 

       Ми би своїх коломийок не переспівали»                        2) епітет 

В )   «Стоїть явір над водою,         

         В воду похилився,        

          На козака пригодонька,          

          Козак зажурився».                                                              3)паралелізм

ІІІ рівень

1. Зробіть порівняльну характеристику образів Захара Беркута і Тугара Вовка(1,5б.)

2.Доведіть, що пісня «Ой на горі та женці жнуть» є соціально- побутовою козацькою піснею. (1,5б.) 

ІV рівень
Напишіть невеликий твір-роздум «У піснях історія мого народу» (3б.)        

            Контрольна робота №2                        

 

ПРО ДАЛЕКІ МИНУЛІ ЧАСИ. Т. ШЕВЧЕНКО.

 А. ЧАЙКОВСЬКИЙ «ЗА СЕСТРОЮ»

І варіант

І рівень

1.Викупу Т. Шевченка з неволі сприяли:   (1б.)

А) Євген Гребінка, К. Брюллов,  В. Жуковський

Б) Олександр Пушкін, К. Брюллов,  В. Жуковський

В)Василь Ширяєв, К. Брюллов,  В. Жуковський

2.У якому творі є романтичний пейзаж? (1б.)

А) Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало…»

Б) А. Чайковського «За сестрою» 

В ) Т. Шевченка «Тополя» 

3.  Мрію про щасливе майбутнє народу, віру в нього Т. Шевченко висловлює у творі:

А  «Мені тринадцятий минало…»

Б  «Тополя»

В   «Заповіт»

ІІ рівень

1.Що таке метаморфоза? (1б.)

2.   Установіть відповідність між цитатами із творів Т. Шевченка та прийомами, художніми засобами, що в них використано.

1.  І сонце гріло, не пекло! Та недовго сонце гріло… 2. Зілля диво наробило — Тополею стала. 3. По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. 4. Чому Господь не дав дожить Малого віку у тім раю Умер би, орючи, на ниві…

А   метаморфоза Б  прийом гіперболізації В   пейзаж Г   прийом контрасту

3. Назвіть риси характеру козаків (А. Чайковського «За сестрою» ) (1б.)

ІІІ рівень

1. Зробіть ідейно-художній аналіз поезії Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало…»(1,5б.)

2. Доведіть ,  що твір Т. Шевченка «Тополя»  є баладою. (1,5б.)

ІV рівень

Напишіть невеликий твір-роздум «Сміливий вчинок Павлуся – зразок для наслідування»» (3б.)

Контрольна робота № 2                          

ПРО ДАЛЕКІ МИНУЛІ ЧАСИ. Т. ШЕВЧЕНКО.

 А. ЧАЙКОВСЬКИЙ «ЗА СЕСТРОЮ»

              

ІІ варіант

І рівень

1.Коли і де був написаний «Заповіт»: (1б.)

А) у 1861 році у Петербурзі

Б) у 1840 році  на Черкащині

В )у 1845 році  на Переяславщині

2. До якого роду належить «Тополя» Т. Шевченка (1б.)

А) епос

Б) ліро-епос

В ) лірика

3.  Одним із найвиразніших прийомів вірша «Мені тринадцятий минало…»

Т. Шевченка є:

А  прийом гіперболізації

Б  гумору та сатири

В  прийом контрасту

ІІ рівень

1.  Що таке композиція? (1б.)

2.  Установіть відповідність між іменами членів сім’ї Судаків, героїв повісті А. Чайковського «За сестрою», та тим, ким вони були Павлусеві.

1    Андрій 2    Степан 3    Палажка 4    Петро

А   сестра Б   батько В   мати Г   дід Д   брат

3.Назвіть риси характеру Павлуся  (А. Чайковського «За сестрою» )  (1б.)

ІІІ рівень

1. Зробіть ідейно-художній аналіз поезії Т. Шевченка «Заповіт» . (1,5б.)

2. Доведіть ,  що твір А. Чайковського «За сестрою»  є героїко-романтичною повістю. (1,5б.)

ІV рівень

Напишіть невеликий твір-роздум « Чи виконали українці заповіт Великого Кобзаря?» (3б.)

М. СТЕЛЬМАХ 

"ГУСИ - ЛЕБЕДІ  ЛЕТЯТЬ"

Фільм дивитися тут

https://www.youtube.com/watch?v=6haDhpuWSBc

ГРИГІР ТЮТЮННИК 

Дивитись рубрику "Бестселер" про Г. Тютюнника

Цікаві факти про життя і смерть Г. Тютюнника

5 грудня письменникові Григорові Тютюннику виповнилося б 80. Про нього згадує його приятель — поет Петро Засенко, 75 років.

— Якось зайшли ми з ним до редакції газети "Вечірній Київ". Один молодий автор почав просити, щоб Григір Михайлович поділився секретами творчості. "Ніяких секретів нема", — каже Тютюнник. — "Я прочитав вашу новелу "Іван Срібний". Як усе там природно, просто не можна відірватися", — говорить молодик. — "Слухайте, голубе, я знаю ваш рід, ви ніколи не знали нестатків. Ви ніколи не мерзли серед голого степу в завірюху, коли йдеш на свиноферму. А йдеш туди, бо там твоя тьотя зварить картоплі свиням, то й тобі щось перепаде. І ти йдеш, бо вдома — ні крихти. Ви не зрозумієте цього, бо такого не пережили". — "Та все ж таки секрети творчості є?" — "Є! — з притиском каже Григір. — Передаю секрет: біль. Повна душа болю".

А взагалі кожен його твір починався із зустрічі з людиною з незвичайним характером. Зустріне таку — обов'язково в нього народиться новела. Григір не любив сидіти в Києві, мандрував по дальніх дорогах і селах. Бо там можна було почути справжню українську народну мову. У столиці ми чули її тільки на Бессарабському ринку. Чимало тіток з навколишніх сіл уже знали нас в обличчя. "Такого, як сказала он та тітка, не вигадає жоден письменник", — казав, бувало, Григір.

Часто ми їздили в моє рідне село Любарці Бориспільського району. Співав пісень з моєю мамою. Вона на старість була згорблена. Він питає: "Мамо, а чого ви так зігнуті?" — "Та знаєш, 1929 року як зігнулася над колгоспними буряками, то ніколи було й розігнутися". Але публікувати такого не можна було. Тому Григір в одній з новел написав так: "Вона була дуже згорблена, мовби нахилилася колись до грядки цибулину висмикнути та й уже не випросталася".

І часто йому вдавалося обійти цензуру?

— Один з цензорів заздалегідь приходив до видавництва та попереджав: "Як тільки з'явиться верстка Тютюнника, подати мені особисто!" Викидали окремі фрази й цілі абзаци. У новелі "Три зозулі з поклоном" "Сибір неісходиму" замінили на "цей світ неісходимий". "Сусіда мій по нарах молиться у сні" — на "мій сусід по землянці". У новелі "Печена картопля": "То чоловіки, у кого є худобина, обкошують осоку навколо кущів — правління дозволило", — останні два слова викинули.

У Спілці письменників його не любили за прямоту. От якось на зборах тодішній голова спілки Василь Козаченко читав доповідь. Почалися запитання. "Коли "Літературну Україну" закриють за ненадобностю? — питає Тютюнник. — Вона ж перетворилася на ніщо. Матеріали — як у поганенькій "районці". Другого дня мене на роботі чекає Віталій Коротич. "Ти чув, що вчора сказав Григір Тютюнник? Про це вже відомо в Ленінському райкомі партії. Маєш сказати йому, щоб він себе поводив у колі письменників, як усі". — "Тобто, щоб мовчав?" — "Хоча б і так". Коли я передав Григору цю розмову, він сказав: "Та пішли вони на... — і сказав слово на три букви. — Видають по кілька романів на рік. Хіба їм потрібна література? Працюють заради грошей".

Григора звільнили з роботи. Ішов 1974 рік, почалися арешти української інтелігенції. Тютюнника занесли до "чорного" списку, усім видавництвам наказано ніде не згадувати його ім'я. Якось, коли був в опалі, у нього вихопилося: "Так я ж написав тільки напівправду життя — і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що — мене вбити треба?"

Це довело письменника до самогубства?

— Після смерті Григора пішла чутка: мовляв, він повісився, бо хотів Шевченківську премію, а дали премію Лесі Українки. Це брехня. Тютюнник був утішений і готував промову на вручення. Попросив у мене книжку з висловлюваннями Лесі Українки про мистецтво.

Він прожив тяжке сирітське життя. Знав, що влада знищила його батька. Переслідували і його самого. Усе життя жив завжди з натугою. Так, тяжко переживав, коли його твори препарувала цензура. До цього додалися сімейні незгоди. Він був повністю відданий літературі, нехтував матеріальними благами. На цьому ґрунті виникали конфлікти з дружиною. У певний момент усе це зійшлося в одну точку.

Незадовго до смерті Тютюнник побував у своєму селі. Обійшов усіх, хто знав його батька, розпитував про нього, бо фотографії не лишилося. Батька забрали на очах Григора 1937 року. Усе життя він згадував його найніжнішими словами. Зайшов навіть до чоловіка, який написав донос на його тата, через що того заарештували. У нього було дерев'яне ліжко батькової роботи. Розмовляв з тим чоловіком, а сам тримався рукою за ліжко і ніби відчував тепло батькової руки.

У передсмертній записці Григір Тютюнник написав: "Помучте іншого". Він мав клопоти із КДБ?

— Якось поночі він ішов додому Московською вулицею. Доганяє автівка, відчиняються двері, невідомий каже: "Григорий Михайлович, садитесь, подвезём". Він сів. Вони навіть не питали, куди їхати, підвезли під будинок. Григір дав їм 3 карбованці — це тоді була солідна плата за таксі. Гроші не взяли, він кинув їх на капот. Через деякий час до нього почав додому ходити працівник КДБ, умовляв не нападати на радянську дійсність. Тютюнник якось споїв його і на собі відтягнув додому, здав дружині. Більше він не з'являвся.

На громадських заходах, вечорах, застіллях Григір завжди був у центрі уваги. Розповідав історії — сумні та смішні. А це були роки страху і доносів. Ми знали, що наші розмови прослуховують, тому були обережні у висловлюваннях. "На кожного Авеля по три Каїни", — казав Григір. Він ніколи не йшов на компроміси, ненавидів пристосуванців, наживав собі ворогів. Та за всієї зовнішньої сили й мужності, у душі він був незахищеним і вразливим.

1931, 5 грудня — Григір Тютюнник народився в селі Шилівка Зіньківського району Полтавської області у селянській родині. Батька 1937-го репресували, загинув. Під час війни жив у дядька на Донбасі, бо мати вийшла удруге заміж.

1946 — вступив до ремісничого училища. Там щодня давали пайок — 700 г хліба, що допомогло вижити. Працював на заводі ім. Малишева в Харкові, в колгоспі, на будівництві Миронівської ДРЕС, на відбудові шахт у Донбасі. Служив у Військово-морському флоті у Владивостоку, вчився у вечірній школі, потім в університеті. 1958-го одружився зі студенткою української філології Людмилою. У них народилися двоє синів Михайло й Василь.

1961 — перша новела "В сумерки", опублікував журнал "Крестьянка". 1962-го закінчив Харківський університет, учителював у вечірній школі на Донбасі. У 1963–1964 pоках працював у "Літературній Україні", публікував нариси й перші оповідання. Під впливом старшого брата Григорія перейшов на українську мову. Працював редактором у видавництвах "Молодь" і "Веселка".

1966 — вийшла перша книжка "Зав'язь". 1980-го за видання "Климко" (1976) і "Вогник далеко в степу" (1979) отримав республіканську літературну премію ім. Лесі Українки.

1980, 6 березня — повісився у своїй квартирі на вул. Госпітальній.

Дружина Григора Тютюнника Людмила Василівна була вчителькою української мови, зараз на пенсії. Син Михайло закінчив факультет романо-германської філології, Василь — український філолог.

ПОВІСТЬ"КЛИМКО"

ФІЛЬМ ДИВИТИСЯ ТУТ

https://www.youtube.com/watch?v=OR0wAhUqtwc

ЧИ УВАЖНИЙ ТИ ЧИТАЧ?

1. Як називався верхній одяг, у якому був одягнений Климко?
2. Яке місто на Сході України згадується у творі?
3.Яка пора року змальована у повісті?
4.Ким за національність був солдат?
5. По що ішов Климко?
6. Що дав солдат Климку?
7. Як звали друга Климка?
8. Кого зустріли на базарі хлопці?
9. Як звали дитину вчительки?
10. Як назвала Наталя Миколаївна Зульфата і за що?
11.Як звали тітку, яка врятувала Климка і хотіла, щоб залишився жити з нею?
12. Чим закінчується твір?

ВПІЗНАЙ ЗА ЦИТАТОЮ ГЕРОЯ

1. «Може б, ти, до мене перейшов? Куди ж тобі тепер діватися? Хто тепер тебе догляне?
2. «О!.. А це що? Треба було написати “холодно”, а в тебе “хохолодно”…»
3. «Я приготую вам краплі датського короля, мій шановний. Загляньте якось».
4. «Одна!.. О! Третя!.. А що сховалися, га? Од мене сховаєтесь!»
5. «Авспіріні, авспіріні пийте, моя ласко. Тричі на день по одній пігульці. Крейди не шкода!»
6. «Ти ж там хазяйнуй… А вночі спи і не бійся… Вночі воно все так, як і вдень, тільки й того, що поночі»
7. «То в мене… після великої перерви руки дуже померзли, от воно й хохокнуло»
8. «Ай, добра ж… У-у-у, такої не всяка кухарка зварить. Візьми ж отам у скриньці гостинець».
9. «А хочеш, їх зараз не буде, хочеш?.. Всіх вижену пастися в степ! Хочеш?
10. «У нас є вугілля. …Більш нічого в нас немає»
11. «Спасибі. …Я рада за вас, мої хлопчики, я просто щаслива…»
12. «Хочеш, я тобі італійський кинджал на дорогу дам? Хочеш? …Виміняв на четверо яєць. Вони за їжу і карабіни проміняли б! Я знаю». 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 

(НА ВИБІР)

• Скласти сенкан "КЛИМКО".

• Знайти цікаві факти про життя і творчість Г.Тютюнника.

• Написати твір-роздум "Чи здатен я на вчинки заради іншої людини."

• Скласти кросворд по твору .

ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО

 "СКАРБ"

ЦІКАВІ ФАКТИ

ПИСЬМЕННИК, ВОЯК І СЛІДЧИЙ

Олекса Стороженко, беручи участь у війні з турками, відзначився в битві під Журжею у 1829 році і одержав за хоробрість найвищу тодішню нагороду — орден св. Георгія. Так само славився письменник великою вправністю у розбиранні найскладніших слідчих загадок. Чинити це допомагали йому глибоке знання народного життя, здатність до тонкого психічного аналізу і вміння захоплювати співбесідника. Він не був слідчий за фахом, але до його таланту зверталися в особливих, надто заплутаних і важливих справах. Ось один випадок, що його зумів блискуче розплутати письменник.
У 1839 році цар Микола І їхав по Житомирському тракту. Він звернув увагу на чоловіка, що лежав неподалік хати в селі Борщагівці, голова якого була загорнута в свитку. Кілька царських прислужників підійшли до чоловіка і з жахом побачили, що перед ними труп старого селянина з пробитою головою.
Цар наказав вияснити цю справу, але всі зусилля поліції виявилися марні. Тоді київський генерал-губернатор Д. Бібіков попросив розібратись у цьому свого чиновника з особливих доручень — Олексу Петровича Стороженка.
Письменник поїхав до села Борщагівки і незабаром виявив, що вбитий жив тільки з однією десятилітньою внучкою, був він тверезий, хазяйновитий і мав гроші, які ховав у скрині. Дівчинка оповіла Олексі Петровичу, що ввечері до них постукав якийсь чоловік і попросив упустити його. Коли дід відчинив, напасник кинувся на нього, вдарив, тоді відчинив скриню і забрав гроші. Дівчинка забилася в куток і не ворухнулася — злочинець її не помітив.
Стороженко пішов по селу і почав вести всілякі розмови. Один селянин здогадно сказав, що це міг зробити хтось із солдатів піхотної роти, що стояла в Борщагівці. Олекса Петрович вирішив допитати солдатів. Він сів біля дверей, щоб самому лишатись у затінку, а світло щоб падало на того, хто входить. Солдат впускали по одному, і мали дивитись вони слідчому в обличчя. В шести солдатів в очах промайнув якийсь неспокій, і Стороженко наказав їх затримати.
Приблизно в ту ж таки пору, коли було вбито діда, Стороженко посадив дівчинку в той-таки куток на печі, де вона й сиділа, а солдатам наказав по кілька разів підходити до дверей і казати ті слова, які казав напасник, впрошуючись до хати. Солдат підводили шість разів у різному порядку, і щоразу дівчинка вказувала на один знайомий голос. Солдата заарештували.
Виявилося, однак, що в час злочину цей солдат був під арештом, а вартовими — ті, кого Олекса Петрович підозрював. Після допиту солдати з плачем упали до ніг Стороженкові й зізналися, що вони випустили арештованого на півгодини змінити сорочку. Притиснутий до стіни, злочинець зізнався.
Стороженко був чоловіком величезної фізичної сили, він згинав двогривенні монети і міг тягти під гору 10 пудів, тобто 160 кг .

А ВИ ЩО ЦІКАВОГО ДОВІДАЛИСЯ?

"СКАРБ" дивитися тут  https://youtu.be/PLpRrsnaouM

ЧИ УВАЖНИЙ ТИ ЧИТАЧ?

1. На яке народне свято вирішило парубоцтво шукати скарб?
а) Великдень;
б) Зелені свята;
в) Івана Купала.

2. Як парубки називали Павлуся?
а) Ненажерою;
б) Поликом;
в) Лежнем.

3. Парубки на пошуки скарбу вирішили взяти із собою Павлуся, бо:
а) хотіли посміятися над ним;
б) намагалися виманити його з хати;
в) він був щасливим.

4. Вирушаючи на пошуки скарбу, хлопці заспівали:
а) козацької;
б) стрілецької;
в) чумацької.

5. «Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость»:
а) велику ворону;
б) худу кішку;
в) миршавеньке козеня.

6. Парубки через вікно Павлусевої хати кинули дохлого хорта, який вдарився об поміст і розсипався:
а) грошима;
б) смарагдами;
в) дукатами.

7. Якою «зброєю» захищав наймит Павлуся від парубків?
а) Рогачем;
б) лопатою;
в) ціпком.

8. Зібравши цінності від хорта, наймит сховав їх у:
а) таємну схованку;
б) скриню;
в) хліву.

9. У фразі: «сам скарб його знайде» О. Стороженко використав такий художній засіб, як:
а) епітет;
б) порівняння;
в) метафору.

10. Господь послав Павлусю діточок:
а) таких, як він сам;
б) слухняних і працьовитих;
в) улесливих і підступних.

11. Розмірковуючи над смислом поняття «щастя» стосовно героя, О. Стороженко вважає, що той його має, хто:
а) працює з раннього ранку до пізньої ніченьки;
б) увесь свій вік нічого не дбає;
в) кмітливий, рухливий і винахідливий.

12. Ім’я якої собаки згадується у творі, що стереже гроші скупого?
а) Кузько;
б) Рябко;
в) Найда.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 

(НА ВИБІР)

• Скласти акровірш  "СКАРБ".

• Знайти цікаві факти про життя і творчість 
• О. Стороженка.

• Написати твір-роздум "Що для мене є щастям"

• Власне  завдання.