ВИХОВНА РОБОТА

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ "ПАМ'ЯТАЙМО ГЕРОЇВ КРУТ"

                            Любіть Україну, козацькі сини,

                            Вона в нас, як мати, єдина.

                            Любіть Україну, шануйте її,

                            І з вами вона не загине.

                            Любіть Україну, вона в нас одна,

                            Другої нема і не буде.

                            Любіть Україну, як матір, щодня,

                            Тоді вона й вас не забуде.

                            Любіть Україну, як матір свою,

                            Як рідну, кохану дитину.

                            Любіть Україну, благаю, молю,

                            Як першу любов і єдину.

                            Любіть Україну, всім серцем любіть,

                            Священную Русь-Україну.

                            Як предки великі її бороніть,

                            Кохайте її до загину.

                            Любіть Україну, як вірні сини,

                            Віддати життя їй готові,

                            Як юні сини, що життя віддали

                            Під Крутами всі, як Герої…

Ведуча: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, сплять в знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі, –ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведучий: Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас – життя, – ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведуча: Тим, кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були забути і викреслити з своєї пам’яті і історії, героям, що впали в страшному бою під Крутами, – ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Під Крутами бій, під Крутами кров...

Про давню трагедію згадую знов.

Під Крутами смерть, під Крутами плач...

І кулю у серце націлив палач.

Під Крутами юність, під Крутами сум.

Над життям юнацьким наруга і глум.

Під Крутами розум і нації цвіт.

А хто за цей злочин дасть нам отвіт?

Під Крутами сльози, зітхання тяжке...

І як же це сталось, здатний хто на таке?

Стало каменем серце отут біля Крут,

І заповідь Божа затоптана в бруд.

А заповідь п’ята каже; "Не вбий!"

То хто ж породив тебе, кате людський?

Під Крутами вбивство, під Крутами гнів...

І все пам’ятаю через тисячі днів.

І пам'яті свічка горить не згаса,

І 300 сердець - наша гордість, краса.

Під Крутами квіти, "Реквієм" спів...

Пам’ятай, Україно, патріотів синів!

Ведучий: Добре кажуть : „Хто не знає свого минулого , не вартий свого майбутнього”. І це справді так , бо так само , як дерево тримається на землі своїми коріннями , так людина тримається на землі своїм минулим. Людина , яка не знає минулого, – як перекотиполе , куди вітер подме , туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе , і , як сказав у своєму романі Павло Загребельний : „ На порожньому місці роду не заснуєш ” . Саме тому ми повинні знати історію . А історія наша полита кров’ю і сльозами . Однією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами .

Учениця: Послухай , як шумлять жита,

                  Де стільки літ буяли січі.
                            І смерть дивилася у вічі ,
                            І воля марилась свята.

Учень: Послухай стогін і збуди
Порив душі , надії квіти ;
Чиї сини , чиї ми діти , -
Спитай і сам себе суди.

Учениця: Земля кипіла навкруги,
Вмирало юне покоління…
Послухай , стогне як коріння ,
Котре зрубали вороги.

Учень: У боревій доби ,
Щоб скрипіння не зміліло ,
Безсмертя дух освятить тіло –
І совість стане на диби.

Учениця: Послухай вікові пісні
І власну вимости дорогу ,
І присягни собі і Богу ,
Що не відступиш у боротьбі.

Учень: Бо кличуть сурми й солов’ї,
Для внуків воля – краща доля
Одна є мати – Україна ,
Як син, ти захисти її.

Ведуча: 29 січня 1918 року назва невеликої станції , що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач – Київ , ознаменувала відлік нового духовного злету нації , який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Вже 25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Уніварсал , який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого „ молодшого брата ” . Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом Муравйова на Київ.

Учениця: Ще юнаки , ще майже діти ,
А навкруги і смерть , і кров.
На порох стерти , перебити !-
Іде на Київ Муравйов.

Учень: Полків його не зупинити ,
Та рано тішитесь кати :
Коли стають до зброї діти,
Народ цей – не перемогти.

Ведучий: Лише 300 українських юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці , створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гатьмана Б.Хмельницького та Студенського куреня ім. Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету , Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.

                                 Гуде у полі вітер лютий,

                                   Що ладен кожного прошить.

                                   Московське військо пре на Крути,

                                   Щоб Україну задушить.

                                   І тужить пісня тополина

                                   Вітрами сніжними, як рунь,

                                   Встає на захист України,

                                   У бій іде смілива юнь!

                                   Синочки, рідні соколята.

                                   Уже нема вам вороття,

                                   Бо хто заступить вас від ката

                                   І порятує вам життя?

                                   Вогнем гармати скаженіють,

                                   Багнети гнуться у дугу.

                                   Червоним маком пломеніють

                                   Криваві плями на снігу.

                                   Орда московська – страшно глянуть, -

                                   По мертвих топчеться трьохстах.

                                   Лягли сніжинки і не тануть –

                                   На нецілованих вустах.

Ведуча: Бій розпочався о 12 годині дня , фактично безперервно тривав до пізнього вечора . Юнаки мужньо відбивали атаку ворога , не залишаючи своїх позицій . Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади . Проте незабаром , скориставшись кількісною перевагою , наступаючі зламали оборону і почали оточувати українські частини . Розуміючи безвихідність свого становища , бійці Студенського куреня пішли в атаку і були майже всі знищені . 27 студентів і гімназистів  були захоплені в полон . Усіх їх було піддано нелюдським катуванням і по-звірячому замордовано.

Учень: День помирав , як недобитий лебідь ,
Ніч перейняла невимовний біль.
Здригнулись зорі в сполотнілім небі
І тихо подали в криваву заметіль.
Стогнали Крути і молився вітер ,
Цілуючи скривавлені сліди:
Вас мало , діти , вас так мало , діти ,
Супроти п’яної московської орди.
В пекучий сніг… Навзнак. Не на коліна.
Заплакав місяць в зоряну блакить.
Всі – як один… Кріпися Україно ,
Хоч їхня смерть вовік не відболить.

Ведучий: Безжальні кати навіть заборонили селянам поховати безстрашних захисників . Після підписання Брестського миру , який замінив владу більшовиків на австрійців та німців , 19 березня 1918року в Києві відбувся урочистий похорон на Аскольдовій горі 28 полеглих бійців у бою під Крутами.

Ведучий: Перші згадки і справжня , реальна оцінка захисників Крут відбулася вже після набуття Україною незалежності в 1992 році. Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів , що захищщали українську державність , поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.

Учень:

О Боже наш добрий,

З високого неба

молитву сьогодні

заносим до Тебе.

За тих, що боролись

при станції Крути,

за нашу Державу

із ворогом лютим,

що в битві цій впали

в цю зиму криваву...

Прийми їх до себе!

Прийми в своїх славу!

А нам від цих Триста,

о Боже, благаєм навчитись

любові до рідного краю.

Ведучий. ВШАНУЄМО ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ КРУТ ХВИЛИНОЮ МОВЧАННЯ.

Ведуча: Пам’ятаймо про Крути , про те , що тепер Україна перед небезпекою  бути знову поглинутою ненаситним московським окупантом. І тепер на нас чекають випробування , які  мусимо  витримати , щоб захистити Батьківщину від будь-якої агресії. Гартуймось до праведної боротьби за воля і майбутнє свого Народу , пам’ятаючи наших Героїв.
СЛАВА УКРАЇНІ ! ГЕРОЯМ СЛАВА !

                             

            Учень       В часи молитви і вторіння

                            І мертвим, і живим – уклін.

                            Не забувай свого коріння,

                            А головне: вставай з колін!

                            Вставай, не скімли про умови.

                            Свобода – мрія поколінь.

                            Не забувай своєї мови,

                            А головне: вставай з колін!

                            Не бійся, що не знаєш броду,

                            Що поміж нами вбито клин.

                            Не забувай свого народу,

                            А головне: вставай з колін!

                            І будь, мій брате, насторожі:

                            Сама біда у дім не йде.

                            Свободу, куплену за гроші,

                            Ніхто не бачив  і ніде.

                            Вставай! Дивися: в дооколі

                            Іде за щастя боротьба.

                            І Україна вже ніколи

                            Не буде матір’ю раба!

Сценарій проведення шкільної лінійки до Дня Гідності та Свободи

Мета: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору,  прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Ведучий 1: Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори

Такою бачить нашу Україну видатна поетеса Ліна Костенко.

Ведучий 2 Та, на жаль, сьогодні наш край інший.

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.

Ведучий 1: Не даремно кажуть, що біда об’єднує. Про Україну дізналися у світі, нас підтримують, нас поважають, бо  Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. 

Ведучий 2 : Лінійку до Дня Гідності та Свободи  оголошую відкритою.

                      

Ведучий 2: Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного  та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.

Учень 1    Сьогодні бачив – цілувались голуби…
Світило сонце і сміялись діти,
По вулицях несли з Героями гроби,
Лунало «Слава!» й похилились квіти…

Ридали посивіли Матері
З обличчями чорнішими від ночі…
За ЩО?! Стріляли рано-на зорі
В невинні Душі, в чисті світлі Очі?

Свічки горіли – небо у імлі…
І пташка десь сльозилася самотня…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ на Землі!
СМЕРТЬ ВОРОГАМ! І, ЧЕСТЬ!-НЕБЕСНІЙ СОТНІ!

Ще вчора бачив пару голубів …
А вже сьогодні покидьки з стрічками
Ділили крісла й я не розумів,
ЗА ЩО?!?! Дочасно посивіли Мами?.

Пісня

Ведучий 1: Шановна шкільна громадо! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії і водночас пам’ятної події для нашої країни. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2015 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Учень 2

Мам, сьогодні їду на Майдан,

Якщо не повернуся, мене вбили,

Та знаєш, мам, я буду там не сам,

Там люди, у яких багато сили,

Не плач, я мушу бути там де всі,

Грудьми стояти перед лютим звіром,

А знаєш мам, я вдячний є тобі,

І ти пишайся завжди своїм сином.

Візьму щита, піду поміж людей,

І я прикрию їх, від куль отих проклятих,

Вже знаєш мам, дістало до грудей,

Як з вилами там брат іде на брата.

Я їду, бо це є моя земля,

Я народився тут, і тут я і загину,

Ми вільні, і ми любимо життя,

Та віддамо його за вільну Україну!

Учень 3

Чому ви, матінко, в сльозах,
Чому дивлюсь згори додолу,
Чому кружляю в небесах
Над рідним Києвом по колу?..

Дивлюсь на все з таких висот,
Де навіть сокіл не літає,
Де тиша, що не знає нот,
Тому ніколи не співає…

Які незвичні почуття…
Невже тепер я крила маю?
Чи може, я пішов з життя?..
Чому ж біль досі відчуваю?

О Боже, як чоло болить
Пробите кулею, в нім дірка!
Я пам’ятаю – впав й за мить
Злетів у небо, наче зірка.

Так… так! Нарешті зрозумів!
Та це ж мене Майдан ховає,
І той сумний церковний спів
В останній путь випроводжає.

Гадаєте мене нема?
Але, повірте, я існую!
Душа свідома і жива,

Я не один посеред хмар,
Нас тут вже є «Небесна сотня» –
Поклавші серце на вівтар
І душу, що не є самотня.

Не плачте, мамо, Божий суд
Свій вирок виніс вже по суті.
А ми несемо варту тут
Людьми і Богом не забуті!

Пісня

Ведучий 1: І до цих пір на території нашої держави немає спокою, після Майдану  розпочалися військові дії на Сході України.

Учень 4

Скажи, дідусю, що діється у нас?
Ти – янгол, і тобі з небес видніше:
Тут знов настав страшний воєнний
час,
На Україні вже немає тиші.
На Сході – пекло, гинуть хлопчаки,
Вони, дідусю, зовсім молоденькі,
А дехто – без ноги чи без руки.
Сліз водоспади виплакали неньки.
Ти про війну колись розповідав,
А ми , дітьми, то слухали мов казку.
І кожен з нас собі не уявляв,
Що можемо потрапити в цю пастку,
Що може повернутися війна,
І змусити нащадків вже страждати.
Скажи,дідусю, то чия вина?
Ми завинили й час прийшов
розплати?
Ти там у Бога миру попроси
Для нас своїх дітей, своїх онуків,
Ти ближче там, а в наших голосів
Немає сили, загубились звуки.
Ти там у Бога правди попитай,
Щоб все таємне стало очевидним…
Бо знаю, що тобі й привітний Рай
Без миру в Україні не потрібний.

Учень 5

Ти чуєш, мамо, постріли гармати?
Ти бачиш, мамо? В небі в'ється дим
Я у руках тримаю, мамо, автомата.
Не хочу, мамо, помирати молодим.

Скажи мені, не плач, ну як там батько?
"Він цим пишається, що в нього такий син?
А як сестра, чи все у ней в порядку?
Каже - "вертайся, бо у мене ти один"

А як ти сам? Скажи мені синочку
Чи ти здоровий, чи живий ти там?
Я тут в порядку, мамо, у гарячій точці
День пережив і трохи вже поспав.

Ну добре, все, пора іти, підйом вже
Не згадуй лихом, і чекайте там
Я повернусь, не бійся, кажу точно
Ми тут усі єдині - я не сам!

Учень 6

З ясними, як небо очима
З волоссям, як стигле жито -
Звичайний такий хлопчина,
Якому б ще жити й жити.

Хто думати міг чи гадати,
Що вже оцією весною -
Він піде служити в солдати
І стрінеться із війною...

З ясними, як небо очима,
З волоссям, як стигле жито
Він землю свою - Україну,
Збирався в бою боронити.

Та якось вечором тихим -
Чи то випадковість, чи зрада? -
Автоколона їхня
Потрапила у засаду.

Смертельна свинцева злива,
Довкола - вогонь кулеметів!
А в них - на біду чи на диво,
Ні касок, ні бронежилетів!

З ясними, як небо очима,
З волоссям, як стигле жито,
Прийняв свою долю хлопчина -
Навиліт у груди прошитий...

Спи, братику, сном найміцнішим,
Хай в небі Тобі воздасться!
А завтра про Тебе напишуть:
"Загинув в бою за Щастя..."

Пісня

Ведучий 2: Героям Майдану і воїнам-захисникам України, які загинули за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Учень 7

Я молюся за Вкраїну
Щодня, щохвилини.
Прости же нам, Боже милий,
Всі наші провини.
Пошли же нам, українцям,
Єдності та волі.
Бо пролилося сьогодні
Крові в нас доволі.
Покарай усіх бандитів,
Що люд обікрали,
Розвалили підприємства,
Роботу забрали.
А сьогодні вже стріляють
У мирний наш нарід.
Гинуть люди на Вкраїні,
Народ весь страждає.
Дай розуму окупантам,
Хай покинуть зброю.
Бо долари їм криваві
Не дадуть спокою.
Хай покине Україну
Ворог наш проклятий,
Бо в терпінні народ бідний
Буде ще багатий.
Нехай Путін своїх «граждан»
В нас не захищає.
Бо ніхто на них сьогодні
Тут не нападає.
Ті, хто хоче України,
На захід втекають,
І бандерівці сердечно
Їм допомагають.
Хай забере собі Путін,
Тих, хто за Росію.
Їх поселить Жириновський
В Магадан допіру.
Захисти нас, Боже милий,
Від злої Росії,
Бо весь світ нас розуміє,
Що ми ніц не винні.
Запануєм ще ми, браття,
Та й всі дружні будем.
А ту путінську Росію
Повік не забудем

Учень 8

Україно, ненько, ми іще малі -
Хочем жити в мирі на своїй землі,
Щоб співав у небі пісню волі птах,
Щоб літати легко в вишиваних снах...

За народ стражденний і священний твій
Ми тобі, Вкраїно, шлем уклін земний!
Хоч іще маленькі, та в серцях вогонь -
Палко припадаєм до твоїх долонь.

Трісне чорна скеля, і заб'є ручай,
Бо добро і правда переможе, знай!
А нещастя й біди кануть в небуття...
Завтра зійде сонце миру і життя!

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!

Пісня

Начало формы

Конец формы